Із зали суду: Арешт майна у кримінальній справі застосовується не до всіх об’єктів

Практично такий висновок сформульований слідчим суддею місцевого суду при розгляді клопотання начальника Липоводолинського відділу Роменської місцевої прокуратури Бондаренка Д.І. про арешт урожаю та земельної ділянки у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018201240000145 від 02 жовтня 2018 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України.

Примітною наведена справи є тим, що в ній сформульовано певні висновки та правові позиції, які надають можливість відвідувачам сайту зрозуміти випадки, коли арешт майна, як захід забезпечення кримінального провадження, не може бути застосований взагалі. Зокрема, зазначеними випадками, можуть бути:

1. Ситуації, коли відомості по фактам протиправних дій певних осіб та щодо певного майна, які є фактичним предметом злочинного посягання, не внесені до Єдиного реєстру досудового розслідування (тобто коли кримінальна справа по певним подіям взагалі прокурором чи слідчим не порушувалась);
2. Коли відсутні достовірні дані про причетність певних осіб (особи) до вчинення злочинних дій за наявності обґрунтованих доказів заволодіння певним майном у незаконний спосіб, включаючи доходи чи певні речі;
3. Відсутність нагальної необхідності у слідчих органів чи у прокурора у певному тимчасовому притриманні чи обмеженні використання певного майна на стадії до завершення досудового розслідування кримінальної справи з подальшим вирішенням остаточної долі арештованого майна судом при ухваленні вироку.

У даній справі слідчий суддя не вбачав підстав для арешту врожаю, оскільки надані матеріали не містили достовірних даних самовільного захоплення земельної ділянки установленими особами, наявності потерпілої особи і те, що саме земельна ділянка і шкода, завдана їй, а не зібраний на її площі врожай, є предметом зазначеного злочину. До цього, слідчий суддя уважав, що врожай сільгоспкультури є лише одним із видів певних протиправних наслідків незаконного використання землі.

Відмовляючи у накладенні арешту на земельну ділянку, суддя виходив з того, що невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань з приводу виявлення ознак самовільного захоплення саме спірної земельної ділянки без отримання відповідної інформації про умови та про правові підстави володіння й користування нею певними особами з попереднім отриманням з достовірних реєстрових джерел зазначеної інформації, спірна земельна ділянка не набуває статусу предмету злочину, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України, та без установлення факту завдання значної шкоди законному володільцю або власнику цієї землі (потерпілому у кримінальному провадженні) накладати арешт на такий об’єкт нерухомості розглядалося процесуально недоцільним.

З повним текстом ухвали слідчого судді, яка набрала законної сили, всім бажаючим можна ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових за номером справи: 581/448/19  (слідчий суддя: Бутенко Д.В.)

                     Інформація підготовлена суддею-спікером місцевого суду Бутенко Д.В.