Місцевим судом ухвалено виправдувальний вирок

Вироком Липоводолинського районного суду Сумської області від 12 жовтня 2018 року гр. Б. визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 191 Кримінального кодексу України (розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем) та виправдано його у зв'язку з недоведеністю в його діянні складу кримінального правопорушення.

Органом досудового розслідування гр. Б. обвинувачувався у тому, що він 14 березня 2018 року діючи умисно, з корисливих мотивів, в інтересах У., усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом зловживання своїм службовим становищем, незаконно надав дозвіл  гр. У. брати 3 сироростучі дерева породи дуба та 2 сироростучі дерева породи клену, своїми діями розтративши майно ДП «Роменський лісгосп», завдавши збитків на суму 31080 грн. 33 коп.

Ухвалюючи виправдувальний вирок, суд виходив із того, що відповідно до ч. 2 ст. 191 КК України кримінальна відповідальність за цієї статтею настає за розтрату чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

За цим законом особа підлягає притягненню до кримінальної відповідальності лише коли буде доведено, що її дії характеризуються прямим умислом, корисливим мотивом і метою.

Прямий умисел має місце, коли особа усвідомлює, що здійснює розтрату чужого майна, яке йому ввірене чи перебувало в його віданні, передбачає настання негативних наслідків і бажає їх настання. Корисливий мотив розтрати чужого майна полягає в спонуканні до незаконного збагачення за рахунок чужого майна, а корислива мета – збагатитися самому або незаконно збагатити інших осіб, в долі яких зацікавлений винний.

Суд дійшов висновку, що доказів на підтвердження наявності прямого умислу в діях службової особи Б. на вчинення розтрати чужого майна та корисливого мотиву в його діях стороною обвинувачення не надано.

Крім того, оскільки сторона обвинувачення не здійснила відкриття матеріалів кримінального провадження відповідно до положень статті 290 КПК України, згідно з вимогами якої перед складенням обвинувального акту прокурор або слідчий зобов’язані надати підозрюваному та його захиснику доступ до матеріалів досудового розслідування, суд визнав недопустимими доказами всі письмові документи, надані стороною обвинувачення, і не взяв їх до уваги як докази при розгляді справи.  

Вирок місцевого суду станом на день розміщення цієї інформації на сайті суду не набрав законної сили та може бути протягом 30-денного строку оскаржений сторонами провадження в апеляційному порядку.

Із повним текстом ухваленого вироку можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за номером справи: 581/441/18, головуючий суддя Кузьмінський О.В.

Інформація підготовлена прес-службою суду