Із зали суду: Зміни до договору оренди землі підлягають обов’язковій державній реєстрації, а усі права та обов’язки за договорами оренди землі успадковуються відповідно до закону

Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 24 липня 2017 року, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, відмовлено як у задоволенні позову ТОВ до гр. К, ФГ, КП про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішень про державну реєстрацію договору, так і у зустрічній вимозі гр. К до ТОВ про скасування додаткової угоди до договору оренди землі.

У даній справі порушувалось два достатньо актуальних на даний час питання щодо продовження строків дії договорів оренди земельних ділянок на новий строк та внесення змін до діючих договорів після зміни орендарів у порядку спадкування.

Так, відмовляючи ТОВ у визнанні недійсним договору оренди землі, укладеного між гр. К. та ФГ у березні 2017 року, місцевий суд виходив з того, що продовжене на новий строк додатковою угодою від 15 травня 2015 року до основного договору оренди, укладеного між ТОВ та гр.К., право оренди землі не пройшло державної реєстрації і відповідно зазначена угода не набрала чинності, та як наслідок позивач не набув права оренди на збільшений п’ятнадцятирічний строк. До цього, своє переважне право на поновлення договору оренди він не реалізував в порядку, визначеному ст.33 Закону України «Про оренду землі» (зокрема, завчасно не направив відповідного повідомлення орендодавцю з проектом додаткової угоди, не отримав згоди власника землі на підписання такої угоди і на узгодження інших умов договору). 

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову гр. К. про скасування додаткової угоди між нею та ТОВ з підстав відсутності дійсного наміру на її підписання і вчинення цього договору взамін на виплату орендної плати товариством, суд вважав, що позивачка після набуття в порядку спадкування права власності на земельну ділянку, що на той час перебувала у користуванні ТОВ, відповідно набула всі права та обов’язки попереднього власника цього майна за чинним договором оренди, в тому числі, і право укладати додаткові угоди по внесенню змін до договору, підписаного за свого життя її батьком; також суду фактично не надано доказів відсутності у позивача волевиявлення на укладення доповнень до основного договору оренди землі.

Отже, для уникнення в майбутньому аналогічних спорів та для забезпечення стабільності орендних правовідносин сторонам таких правочинів потрібно кожного разу виявляти обопільну волю на внесення будь-яких змін, доповнень чи уточнень до чинних письмових договорів оренди земель з обов’язковою подальшою реєстрацією цього права оренди за існуючою адміністративною процедурою. Крім цього, сторони повинні бути обізнані про те, що за загальним правилом право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи-орендаря до спадкоємців померлої особи, якщо інше не передбачено договором оренди, а в разі їх відмови чи відсутності таких спадкоємців – до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями в разі, якщо це не суперечить вимогам Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі».

У таких достатньо складних правовідносинах сторонам з метою дотримання певної послідовності юридичних дій по поновленню строків дії договорів оренди на нові строки рекомендується завжди користуватися кваліфікованою юридичною допомогою.

З повним тестом рішення суду можна ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень за номером справи 581/251/17, головуючий суддя Кузьмінський О.В.

                                                            Інформацію підготував суддя-спікер Бутенко Д.В.