Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
У серпні-вересні 2017 року Верховний Суд України прийняв декілька постанов у порядку усунення неоднакового застосування норм матеріального права у спадкових правовідносинах, які стосувалися визначення додаткового строку для прийняття спадщини при наявності заповітів, спадкових договорів.
Оскільки дана категорія спорів достатньо часто розглядається суддями місцевого суду, слід окремо звернути увагу відвідувачів сайту установи на зазначені новели в судовій практиці найвищої судової установи, судові рішення якої є як обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, так і мають враховуватися судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України (далі-ВСУ), сформульованій у постанові цього суду від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
ВСУ роз’яснив, що за змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Відповідно до статті 63 Закону України «Про нотаріат» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державний нотаріус, який одержав від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов'язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Державний нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі.
Згідно пункту 209 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, при підготовці до видачі свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність спадкової справи, спадкового договору, заповіту.
Підсумовуючи, слід зауважити, що найвища судова інстанції зазначила, що при розгляді таких спорів судам всіх ланок слід досліджувати ті обставини, чи вчиняв державний нотаріус після встановлення ним наявності заповіту спадкодавця дії для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, чи здійснювався виклик спадкоємця за заповітом, в тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, що свідчило б про належне сприяння для здійснення особистого розпорядження спадкодавця.
У постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року № 6-496цс17 сформульована інша правова позиція з приводу такого, яку обставину слід вважати поважною при визначенні спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини.
Згідно з її змістом правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо:
1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви;
2) ці обставини суд визнав поважними.
ВСУ констатував, що за певних обставин необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.
Разом із цим, ВСУ звернув увагу на те, що при вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.
Вищенаведена новітня судова практика буде корисною для всіх практикуючих юристів, включаючи нотаріусів, адвокатів, як представників сторін у спорах, та має внести більшу практичну обізнаність у правозастосування зазначених вище норм законодавства.
При підготовці даної статті використовувалась інформація з офіційного сайту Верховного Суду України.
Стаття підготовлена суддею-спікером Бутенко Д.В.
_03_03.png)
