«Із зали суду»: За яких умов норми договору лізингу при придбанні сільськогосподарської техніки фізичними особами можуть бути визнані судом несправедливими ?

На це питання надана однозначна відповідь під час ухвалення місцевим судом рішення у цивільній справі за позовом гр. Т. до ТОВ «Соул-Україна» про визнання договору лізингу недійсним, стягнення коштів.

Як встановлено судом під час розгляду зазначеної справи, 26 липня 2016 року позивач та «Соул-Україна» у простій письмовій формі уклали договір фінансового лізингу, згідно з яким товариство взяло на себе обов’язок придбати предмет лізингу у власність (ним визначався комбайн Case 2388, б/у, Cummins, вартістю 1128000 грн.) та передати його у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, передбачених цим правочином.

Позивач на рахунки відповідача у день укладення оспорюваного договору сплатив платіж у розмірі 112800 грн. Станом на початок квітня 2017 року комбайн за договором позивачу не був переданий, грошові кошти в сумі 112800 грн. йому також не були повернуті.

При визнанні недійсним оспорюваного договору та визнаючи його положення в якості несправедливих,  суд виходив з положень ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно з якими для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: умови договору порушують принцип добросовісності та призводять до істотного дисбалансу договірних прав й обов’язків сторін, завдають шкоди споживачеві.

Проаналізувавши зміст спірного договору фінансового лізингу, суд дійшов висновку про часткове виключення та обмеження права позивача, як споживача, стосовно лізингодавця (відповідача) у разі неналежного виконання останнім договірних обов’язків, звуження обов’язків відповідача, які передбачені у Законі України «Про фінансовий лізинг» та у нормах ЦК України, виключення відповідальності відповідача за невиконання або неналежне виконання обов’язків щодо передачі предмета лізингу (в тому числі, в належній якості) з одночасним значним розширенням його прав по відношенню до прав позивача, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Зокрема, за нормами фінансового лізингу кошти, які сплачувалися позивачем спочатку зараховувалися в якості платежу за оформлення договору, а потім вже на інші договірні цілі; також передбачалось дострокове погашення лізингових платежів не раніше ніж через 12 календарних місяців після підписання акта приймання-передачі предмета лізингу між сторонами договору, а за дострокове погашення лізингових платежів у термін до 12 календарних місяців на позивача покладався обов’язок сплатити штраф у розмірі 10%. Крім цього, у договорі встановлювались норми про те, що за невиконання своїх зобов’язань за договором фінансового лізингу відповідач не несе відповідальності, а, навпаки, отримує вигоду - штраф у розмірі 20 % від розміру авансового платежу. До цього, сторони на момент укладення договору не погодили постачальника (продавця) комбайна, остаточно не визначили вартості предмета лізингу, не погодили графіку сплати лізингових платежів, що, на думку суду, позбавляло позивача можливості ознайомитися з обсягом своїх грошових зобов’язань.

При укладанні таких договорів в майбутньому необхідно уважно вичитувати положення запропонованих до укладення проектів договорів, самостійно проводити аналіз їх змісту або звертатися за порадами до кваліфікованих юристів з метою юридичного супроводу такої угоди та оцінці можливих ризиків й наслідків невиконання вже укладених договорів.

З повним текстом рішення місцевого суду можна ознайомитись за номером справи 581/115/17 в Єдиному державному реєстрі судових рішень, головуючий суддя – Сізов Д.В.

                                                           Інформацію підготував суддя-спікер Бутенко Д.В.