«Із зали суду»: Для стягнення в судовому порядку боргів за письмовими розписками необхідно дотримуватися ряду умов

Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 06 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 25 липня 2017 року, відмовлено у задоволенні позову гр. П. у стягненні боргів на загальну суму 712962 грн. 08 коп.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд, з обґрунтуваннями якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що дві письмові розписки, складені між чоловіком позивачки за його життя та відповідачем, не містять відомостей про існування між сторонами спору правовідносин позики (в тексті розписок не зафіксовано взаємного волевиявлення сторін щодо укладення саме договору позики і не сформульовано зобов’язання відповідача по поверненню отриманих коштів). З приводу стягнення коштів за однією із розписок, як підтвердження укладення письмового договору позики, суд констатував факт порушення по відношенню до вказаного вище майна права позивачки, як правонаступниці її померлого чоловіка, встановивши недоведеність відповідачем фактів своєчасного і повного повернення позичених коштів, проте відмовив у задоволенні позову в цій частині з огляду на пропуск позивачкою трирічного строку позовної давності для повернення грошей в судовому порядку при відсутності поважних причин для його поновлення.

З розглянутої цивільної справи та з усталеної національної судової практики з приводу стягнення боргів за договорами позики можна зробити наступні висновки, які повинні враховуватися при оформленні та виконанні вказаного вище зобов’язання з метою забезпечення прозорості та стабільності цивільних правовідносин, а саме:

1. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми. При цьому, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов’язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов’язанням їх повернення та чітко визначеної дати отримання коштів.

Отже, за змістом судової практики, письмові розписки є доказом не лише факту укладення договору позики, але є підтвердженням факту передачі грошової суми саме позичальнику.

2. Для стягнення в судовому порядку добровільно не повернутих у строк, визначений у тексті розписки, боргів закон встановлює строк тривалістю у три календарні роки, перебіг якого обраховується з наступного дня після настання строку повернення боргу.
3. Про часткове виконання договору позики (періодичні повернення певної частини коштів позикодавцю) сторони повинні укладати відповідні письмові розписки, що в свою чергу є підставою у кожному такому разі для переривання вищевказаного трирічного строку і обрахування його заново.

            З повними текстами судових рішень усі бажаючі можуть ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за номером цивільної справи: 581/63/17, головуючий суддя – Сізов Д.В.

                                                                       Інформацію підготував суддя-спікер Бутенко Д.В.