Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
|
№
|
Суть справи
|
Обґрунтування прийнятих рішень
|
Примітки
|
|
1. КРИМІНАЛЬНІ СПРАВИ (СКАСОВАНІ)
|
|||
|
1.
|
Ухвалою слідчого судді Липоводолинського районного суду Сумської області від 08 червня 2016 року (Сізов Д.В.) частково задоволено клопотання слідчого про арешт майна.
Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 01 липня 2016 року скасовано ухвалу місцевого суду та постановлено нову ухвалу про відмову у задоволенні клопотання слідчого.
|
Слідчий суддя помилково вважав про наявність розумних підозр, що виявлені на місці огляду схожі на конденсат газовий рідинні суміші є доказом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, та наклав арешт на це майно.
Апеляційний суд вказав, що в межах даного кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.240 КК України директору ТОВ «Н.» підозра про вчинення вказаного злочину не оголошувалася, тому, в ухвалі слідчого судді не міститься достатніх даних та підозр про те, що діяльність даного підприємства велася без дозволу.
|
|
|
2.
|
Ухвалою слідчого судді Липоводолинського районного суду Сумської області від 27 жовтня 2016 року (Кузьмінський О.В.) задоволено клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 15 листопада 2016 року скасовано ухвалу місцевого суду та постановлено нову ухвалу про задоволення клопотання слідчого.
|
При вирішенні клопотання слідчий суддя правильно з'ясував і дослідив всі ті обставини, з якими кримінальний процесуальний закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою: наявності у органу досудового розслідування обґрунтованої підозри відносно особи у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, існування встановлених у ст.177 КПК України ризиків, а також недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання цим ризикам.
Однак, слідчий суддя не дотримався вимог кримінального процесуального закону щодо строку дії ухвали, який не може перевищувати шістдесяти днів.
Слідчим суддею не були враховані правила обчислення процесуальних строків, передбачених ч.3 і 5 ст.115, ч.1 і 2 ст.197 КПК.
|
|
|
1.2. КРИМІНАЛЬНІ СПРАВИ (ЗМІНЕНІ)
|
|||
|
3.
|
Вироком Липоводолинського районного суду Сумської області від 12 листопада 2015 року (Бутенко Д.В.) гр. Г. засуджено за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у виді арешту на строк шість місяців.
Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 28 січня 2016 року вирок районного суду в частині призначеного покарання змінено шляхом пом’якшення призначеного покарання до штрафу у 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.
|
Ухвалюючи вирок судом правильно встановлено фактичні обставини кримінального провадження та зроблений обґрунтований висновок про доведеність винуватості особи у вчиненні інкримінованого злочину.
Змінюючи вирок суду, колегія суддів вважала, що суд не врахував, що обвинувачений характеризується позитивно, сприяв розкриттю злочину і його каяття у вчиненні неправомірних дій є щирим, на обліку у лікаря-нарколога не перебуває, а тому, на думку колегії суддів, покарання йому має бути пом’якшене.
|
|
|
4.
|
Вироком Липоводолинського районного суду Сумської області від 18 січня 2016 року (Бутенко Д.В.) гр. К. засуджено за ч.3 ст. 309 КК України до 5 р. позбавлення волі.
Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 07 квітня 2016 року вирок районного суду в частині призначеного покарання змінено. Застосувавши ст. 75 КК України апеляційний суд звільнив особу від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, покалавши на нього певні обов’язки.
|
Ухвалюючи вирок судом правильно встановлено фактичні обставини кримінального провадження та зроблений обґрунтований висновок про доведеність винуватості особи у вчиненні інкримінованого злочину.
Змінюючи вирок суду, колегія суддів вважала, що суд не врахував, що обвинувачений характеризується позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, у вчиненому щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, на обліку у лікаря-нарколога не перебуває, крім того має слабке здоров’я та на його утриманні знаходиться матір похилого віку, а тому є можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання з випробуванням.
|
|
|
5.
|
Вироком Липоводолинського районного суду Сумської області від 21 січня 2016 року (голов. Кузьмінський О.В.) гр. Ж. засуджено за ч. 2 ст. 289 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 71 КК України до 5 р. 1 міс. позбавлення волі.
Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 17 травня 2016 року вирок районного суду в частині призначеного покарання змінено. Застосувавши ст. 69 КК України пом’якшив покарання до 3 років 6 міс. позбавлення волі, та на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, остаточно призначив покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 7 міс.
|
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд врахував підстави, що пом’якшують покарання, те що особа вчинила злочин маючи не погашену та не зняту судимість, в період іспитового строку, інші обставини та обґрунтовано призначив покарання у виді позбавлення волі.
Змінюючи вирок, колегія суддів вважала, що суд, посилаючись на обставини, які пом’якшують покарання, не в повній мірі їх врахував.
|
|
|
2. ЦИВІЛЬНІ СПРАВИ (СКАСОВАНІ)
|
|||
|
6.
|
Справа за позовом гр. П. до Липоводолинської районної ради Сумської області про стягнення упущеної вигоди.
Ухвалою Липоводолинського районного суду Сумської області від 07 грудня 2015 року (головуючий Бутенко Д.В.) позов залишено без розгляду.
Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 01 лютого 2016 року скасовано ухвалу суду першої інстанції, а справу повернуто для продовження розгляду.
|
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що 07 грудня 2015 року позивач до закінчення розгляду справи покинув судове засідання, не подавши заяви про розгляд справи за його відсутності, що згідно п.9 ч.1 ст.207 ЦПК є підставою для залишення позову без розгляду.
Крім того, позивач не виконав вимоги ухвали судді від 17 березня 2015 року щодо сплати судового збору за подання позовної заяви до 17 квітня 2015 року, що також є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до п.8 ч.1 ст.207 ЦПК України.
Скасовуючи ухвалу, апеляційний суд зазначив, що положення п.п. 8, 9 ч.1 ст.207 ЦПК надають суду право, а не зобов’язують, залишити позов без розгляду у разі несплати судового збору у встановлений судом строк, або залишення позивачем судового засідання до закінчення розгляду справи за відсутності заяви позивача про розгляд справи без нього.
Зазначивши, що матеріали справи не містять відомостей про вручення позивачу ухвали суду про відстрочення сплати судового збору, а також те, що суд видалився до нарадчої кімнати без оголошення особам, які брали участь у розгляді справи орієнтовного часу проголошення ухвали суду щодо результатів поданої позивачем заяви про відвід судді, та пославшись на ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд констатував, що позивач був позбавлений права на судовий захист згідно вимог процесуального закону.
|
|
|
7.
7.1
7.2
|
Справа за позовом гр. П. до Синівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області про 1) встановлення факту грубого порушення вимог Типової інструкції з діловодства та ведення журналу реєстрації вихідної (вхідної) кореспонденції, 2) визнання недійсним журналу реєстрації вихідної кореспонденції.
Ухвалою Липоводолинського районного суду Сумської області від 09 березня 2016 року (головуючий Сізов Д.В.) залишено без розгляду частину позовних вимог про визнання журналу недійсним.
Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 09 березня 2016 року (головуючий Сізов Д.В.) відмовлено у задоволенні позовних вимог про встановлення факту грубого порушення вимог Типової інструкції.
Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 30 травня 2016 року вказану ухвалу місцевого суду скасовано та направлено для продовження розгляду, рішення також скасовано, а провадження у справі закрито.
|
Постановляючи ухвалу, суд задовольнив заяву позивача про залишення без розгляду його позовних вимог визнання недійсним журналу реєстрації вихідної кореспонденції.
Відмовляючи у позові, місцевий суд виходив з того, що позивачем не доведено чим саме порушенні його права та законні інтереси, не доведені наслідки, які спричинені цими порушеннями.
Колегія суддів вважала, що місцевий суд поверхово підійшов до розгляду заяви позивача про залишення без розгляду частини позовних вимог, не впевнився чи дійсно позивач підтримує дану заяву на час її розгляду, не врахував причини залишення позивачем судового засідання та розглянув заяву без участі останнього.
Скасовуючи рішення суду, апеляційний суд вважав, що вимог про порушення відповідачем будь-яких цивільних прав позивача позовна заява не містить.
Звернувшись із позовом до сільської ради, як органу місцевого самоврядування, що є суб’єктом владних повноважень, позивач фактично заявив вимоги про визнання неправомірними дій посадових осіб сільської ради по веденню журналу реєстрації кореспонденції з порушенням вимог Типової інструкції з діловодства.
Тому колегія в частині вирішених цих позовних вимог вбачала публічно-правовий спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
|
Справа знаходиться на розгляді у суді касаціної інстанції.
|
|
8.
|
Справа за позовом гр. Ц. до ТОВ «Л.» про захист прав споживачів та стягнення коштів.
Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 26 травня 2016 року стягнуто з ТОВ «Л.» на користь позивача 49000 грн.
Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 21 липня 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове про відмову в позові.
|
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при підписанні договору фінансового лізингу сторони не дійшли згоди щодо його істотних умов, тому вважав його неукладеним, а сплачені позивачем грошові кошти за тим договором підлягають поверненню на підставі ст.1212 ЦК України, як безпідставно отримані.
Договір фінансового лізингу був визнаний судом неукладеним в силу того, що сторони не дійшли згоди з його істотних умов, а саме: в ньому не визначено предмет договору, який має бути з індивідуальними ознаками, та не встановлена ціна, хоча та, яка визначена у додатках № 1 та № 2 до договору фінансового лізингу, різниться від тієї, яка вказана у заяві про видачу йому транспортного засобу. До того ж, ціна у додатках до договору вказана у доларах США, в той час як у заяві про видачу транспортного засобу у гривнях.
Також суд послався на те, що сторони не узгодили розмір лізингових платежів та не підписали додаток № 3 до договору, як його обов’язкову умову.
Скасовуючи рішення, колегія суддів встановила, що підписавши спірний договір, сторони все ж таки дійшли згоди щодо його предмета та ціни, хоча вартість транспортного засобу суттєво відрізнялась від запропонованої позивачем на момент підписання, щодо щомісячних лізингових платежів, а обставини для підписання сторонами додатку № 3 до цього договору не настали, а висновки суду з цього приводу не відповідають обставинам справи.
|
|
|
19.
|
Справа за позовом ТОВ «С» до гр. К., ФГ «Д.» про визнання договорів оренди землі недійсними.
Ухвалою Липоводолинського районного суду Сумської області від 02 листопада 2016 року (Кузьмінський Д.В.) відмовлено у відкритті провадження.
Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 07 грудня 2016 року вказану ухвалу місцевого суду скасовано та передано питання про відкриття провадження у справі на новий розгляд.
справу повернуто для продовження розгляду
|
Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог ТОВ «С.» до Фермерського господарства «Д.» про визнання договорів оренди недійсними, суд виходив з того, що відповідно до положень ГПК України, справа в частині цих позовних вимог не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки підвідомча господарському суду.
Апеляційний суд виходив з роз’яснень у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» № 7 від 16 квітня 2004 року, згідно з якими, за загальним правилом розмежування компетенції судів з розгляду земельних та пов’язаних із земельними відносинами майнових спорів відбувається залежно від суб’єктного складу їх учасників. Ті земельні та пов’язані із земельними відносинами майнові спори, сторонами в яких є юридичні особи, а також громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб’єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами, а всі інші в порядку цивільного судочинства.
|
|
|
2.1 ЦИВІЛЬНІ СПРАВИ (ЗМІНЕНІ)
|
|||
|
10.
|
Справа за позовом гр. С. до гр. С. про визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні.
Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 21 травня 2016 року (Сізов Д.В.) частково задоволено позовні вимоги. Зобов’язано гр. С. не чинити перешкод гр. С. у спілкуванні та вихованні сина. Встановлено гр. С. порядок його участі у вихованні сина у формі систематичних побачень з ним кожної суботи з 15 год. до 18 год. та кожної неділлі з 09 год. до 12 год. у межах селища Липова Долина без присутності матері. У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 13 вересня 2016 року (ухвалою від 13 грудня 2016 року виправлено описку), змінено рішення суду першої інстанції, із встановленням годин для участі в спілкуванні та вихованні сина з 09 до 20 год. щонеділі без присутності матері з можливістю зустрічей поза межами селища Липова Долина.
|
Суд першої інстанції дійшов належного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, однак при визначенні порядку участі позивача у спілкуванні та вихованні сина не звернув уваги на вимоги ч. 5, 6 ст. 19 СК України та розглянув справу за відсутності письмового висновку органу опіки та піклування, що призвело до неправильного вирішення справи.
До апеляційного суду органом опіки та піклування надано письмовий висновок щодо можливих варіантів участі батька у спілкуванні та вихованні дитини, за яким запропоновано встановити побачення батька з сином щонеділі з 9 год. до 20 год., без присутності матері, з можливістю зустрічей поза межами селища Липова Долина.
Врахувавши те, що наданий висновок є достатньо обґрунтованим та не суперечить інтересам дитини, фактів негативного впливу зі сторони батька на дитину не встановлено, позивач позитивно характеризується, має постійне місце роботи, задовільні умови проживання, взаємовідносини між батьком і сином добрі, батько бажає приймати участь у вихованні сина, спілкуватися з ним, мати спільні інтереси, колегія суддів погодилася з цим висновком, змінивши рішення суду.
|
|
_03_03.png)
