Рубрика «Із залу суду»

Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 19 листопада 2015 року відмовлено органу опіки та піклування у відібранні без позбавлення батьківських прав малолітньої дитини із сім’ї батьків.

Орган опіки та піклування Липоводолинської селищної ради Сумської області звернувся до суду з позовом про відібрання без позбавлення батьківських прав дитини із сім’ї батьків гр.Т. і гр.П. мотивуючи його тим, що батьки неповнолітнього ухиляються від виконання батьківських обов’язків по вихованню їх спільного сина та жорстоко поводяться з дитиною, що є небезпечним для здоров’я і морального виховання останнього, залишають дитину-інваліда без догляду, траплялись випадки відсутності матері вдома з дитиною протягом декількох діб, дитина тримається постійно у своєрідній клітці-дитячому ліжку, батьки не піклуються про здоров’я дитини, про її фізичний та моральний розвиток.

Суд при вирішенні спору вважав, що попередні адміністративні відібрання малолітнього сина у відповідачів  протягом 2014 – 2015 років мали лише тимчасовий характер і дієвий ефект до усунення фактичних причин, що передували цьому (періодичне зловживання матір’ю алкогольними напоями). Тому суд розглядав недоцільним відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав щодо сина в судовому порядку, оскільки підстави для цього є переважно усунутими (мати пройшла лікування від алкогольної залежності) і жодні обставини не загрожували на день розгляду даної справи в суді життю, здоров’ю та правам малолітньої дитини.

Утримання спільного сина відповідачів у зачиненому дитячому ліжку, суд не розглядав як прояв жорстокого поводження з дитиною, оскільки конструкція ліжка не дозволяє дитині самостійно у відсутності батьків залишити його, певним чином обмежує рухомість дитини з огляду на наявні вади здоров’я (дитина страждає дитячим церебральним паралічем та відхиленнями у розумовому розвитку), проте забезпечує безпеку рухів дитини всередині, не призводить з огляду на її вік та зріст до дискомфорту в його житті, а навпаки забезпечує дитині певним чином умови для відпочинку та контрольовані межі його побуту, які на даний час слід розглядати достатніми для неї у зв’язку із психічними та фізичними вадами у стані її здоров’я. Такий висновок суду ґрунтувався на показаннях свідків, які були безпосередньо присутні при адміністративному відібрання Зими Романа 17 вересня 2015 року у його матері по місцю їх проживання, та особисто підтвердили під час судового розгляду ті обставини, що дитина зовні не проявляла себе значно обмеженою чи пригніченою виключно під час перебування у дитячому ліжку, вона поводила себе спокійно, перебуваючи нібито у звичних для неї умовах. Суд також розглядав недоведеними відповідачем відповідними доказами ті обставини, що внаслідок утримання дитини у таких житлово-побутових умовах, які відображені в актах обстеження працівників соціальних служб (в тому числі, у вищевказаному дерев΄яному ліжку), у неї виникли певні хвороби, що пов΄язані або є наслідком недоглянутості, неохайності, обмеженості рухів, тощо.

Дослідивши обставини справи, оцінивши докази в сукупності суд вирішив, що втручання в сімейне життя відповідачів у спосіб відібрання у них сина без позбавлення їх батьківських прав  по відношенню до дитини є винятково невиправданим і таким, що не є необхідним за умов встановлених у даній справі для застосування такого виду відповідальності для батьків в розумінні ст. 8 ч.2 Конвенції про захист основоположних прав та свобод людини.

Разом із цим, суд  констатував  те, що існуючі проблеми в сім’ї  відповідачів можна вирішувати шляхом посилення соціального супроводу і консультування, забезпечення цільової фінансової підтримки сім’ї для покращення умов проживання, сприянні офіційному працевлаштуванню батьків тощо, а не вдаючись до достатньо радикального заходу по роз’єднанню сім’ї  у спосіб відібрання дитини-інваліда від кровних батьків.

Рішення суду станом на 30 листопада 2015 року не набрало законної сили.

 

Інформація підготовлена  суддею-спікером суду Бутенком Д.В.

разом із прес-секретарем суду Карпець М.М